22 січня 2016 року був відзначений День Соборності України – 97-ма  річниця знакової події в історії національного державотворення – Акта злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Для України, яка після завершення Першої світової війни перебувала в епіцентрі геополітичного поділу світу, 22 січня 1919 року стало фактично початком нової ери формування нації.

         Слід зауважити, що День Соборності України є першим у низці свят загальнонаціонального масштабу, які відзначатиме Україна у 2016 році (20-та річниця Конституції  України, 25-та річниця проголошення незалежності України тощо). Відзначення цих подій має на меті утвердити розуміння тривалого шляху боротьби за незалежність України, цінність для українців ідеї власної державності.

         Слід також наголосити, що 22 січня 2014 року, під час Революції гідності, загинули перші її активні учасники: С.Нігоян, Ю.Вербицький та М.Жизневський, які боролися за незалежну і соборну Україну і віддали за це свої життя. Вічна їм пам'ять!

         У цьому зв’язку варто підкреслити поєднання тем і подій минулого і сьогодення, зокрема щодо Четвертого Універсалу Української Центральної Ради, Акта злуки, Революції Гідності, нинішньої боротьби проти російської агресії як прикладів єдиного процесу боротьби за незалежність України. Відсутність єдності 100 років тому призвела до втрати незалежності і силового нав’язування чужого шляху, який призвів Україну до страждання, голодоморів, воєн, репресій. А відтак – природній для українців європейський вибір довелося захищати уже в ХХІ столітті, і за це віддали життя Герої Небесної Сотні та мужньо борються з агресором захисники України.

         Саме тому наступний 2017 рік проголошено Роком Української революції 1917 — 1921 років. Відповідний Указ підписав Президент України Петро Порошенко. Цим Указом одним із пріоритетів діяльності органів державної влади на 2017 — 2021 роки визначено вшанування подій та видатних учасників Української революції 1917 — 1921 років.

         Символічно, що Указ видано в день, коли українці відзначають постання першої української Незалежності у 1918 році — Української Народної Республіки.

          Указом передбачено цілий комплекс заходів із вшанування пам'яті подій початку ХХ століття. Зокрема, планується встановлення пам'ятників і пам'ятних знаків, проведення тематичних виставок архівних документів, речових пам’яток і фотоматеріалів, а також оновлення діючих експозицій музеїв, публікація наукових праць, збірок документів і матеріалів, енциклопедичних, довідкових та інших видань, присвячених 100-річчю подій Української революції 1917 – 1921 років.

          Президент України доручив вжити заходів із метою завершення проектування та спорудження в столиці монумента Соборності України та його урочистого відкриття до 100-річчя проголошення Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки 22 січня 2019 року.

           Також має бути опрацьоване питання віднесення території урочища Аскольдова могила у Києві до заповідної території. У Черкаській області на території філії “Холодний Яр” Національного історико-культурного заповідника “Чигирин” облаштують місця, пов’язані з подіями 1917 — 1921 років.

            Окрім того, буде знято документальні фільми, які транслюватимуть на загальнонаціональних та регіональних телеканалах. Відповідні інформаційні матеріали про роль Української революції 1917 — 1921 років у європейській та світовій історії розповсюджуватимуться за кордоном.

            Необхідно згадати, що у перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

          Навколо Києва стискалося кільце вогню. Більшовики розпочали агресію проти України іще в грудні 1917 року.

          Згідно із Третім Універсалом, Українська республіка створювалася у федеративному зв’язку із іншими республіками колишньої Імперії. Проте вже через два місяці та ж Центральна Рада приймає рішення про повну незалежність України.

          Українську незалежність іноземні держави почали визнавати іще наприкінці 1917 року.

          Підставою для цього кроку був Третій Універсал. Мотивом – ситуація на фронтах Першої світової війни.

          Третій Універсал оголосив:

          "Однині Україна стає Українською Народною Республікою.

          Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів". 

           Цей документ у свою  чергу був реакцією України  на Ультиматум Леніна і Троцького, переданий представникам Центральної Ради.  Винниченко та Петлюра відхилили ультиматум Троцького та Леніна. І усе це разом стало приводом до початку більшовицької агресії на територію Української республіки, та водночас – достатньою умовою для визнання УНР країнами Антанти.

           Михайло Грушевський публічно заявляв згодом, що проголошення незалежності було необхідним з двох причин.

            Перша була зумовлена необхідністю завершення мирних переговорів із Центральними державами. Українська республіка мала рішуче відмежуватися від "комісарів" і "повести діло миру зовсім самостійно, як окрема, суверенна, незалежна держава".

            Друга причина: допоки не було сказано останнє слово про незалежність України – становище дозволяло більшовикам виставляти боротьбу проти Києва як внутрішній конфлікт між партіями, а не як зовнішню агресію на молоду республіку.

            Грушевський вважав, що ситуація вимагає зараз рішуче відділитися від зануреної у заколоти Росії. Незалежність на його думку – була необхідною умовою успішності українського проекту.

            "… Весь той тяжкий і небезпечний шлях до повного тріумфу наших демократичних і соціальних завдань Українська Народна Республіка мусить пройти самостійно, як незалежна держава…" – писав голова революційного парламенту.

             "У такій страшній боротьбі треба бути свобідним і незв’язаним! Се перша умова і велика необхідність – вимога самостійності, котрої тому мусять до останнього боронити всі, кому дорогі інтереси України і її трудового народу".

             В умовах зовнішньої агресії Україні треба було творити не тільки свою армію, але і практично весь необхідний набір інституцій: парламент, уряд, власну банківську систему.

             Країна продовжувала боротися, але ресурсів і на боротьбу, і на творення сталих інституцій лишалося усе менше і менше.

            Національній єдності було надто складно народитися у тих умовах. І попри це в Україні були люди, хто повірив у її незалежність.

            Україна була першою країною після Фінляндії, з тих що оголосили свою незалежність від старих імперій. Литва, Естонія, Чехословаччина, Польща, Латвія і Югославія – весь цей "ефект доміно"  розпочався вже після українського Четвертого Універсалу.

            Україна, на відміну від багатьох країн регіону, боролася чотири роки за свою Незалежність і програла. Зв’язок між силою та активністю боротьби і її результатом у ті часи був мінімальний.

             22 січня 1918 року Україна прийняла рішення оголосити про свою державну незалежність. Через рік саме цей день батьки-засновники оберуть, щоб проголосити Акт Злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки.

             Через багато років сотні тисяч людей символічно візьмуться за руки, щоб продемонструвати, що цей день щось для них значить. Українці утворили живий ланцюг як символ, що ніколи не можна здаватися і опускати руки.

              Звертаючись до співвітчизників з нагоди Дня соборності України Президент України Петро Порошенко наголосив, що Соборність — це неподільне ціле з усіх українських земель, які колись належали до різних імперій, а тепер об’єднані в незалежну європейську Українську державу.

              Соборність — це велика міцна родина для всіх громадян України.

              Ми говоримо українською, російською, кримськотатарською та іншими мовами, але консолідує нас єдина державна, — українська. Ми ходимо до різних церков, але Бог у нас один. І земля наша одна на всіх.

              У нас – спільне минуле, і проблеми – однакові. І ми гуртом радіємо, і гуртом сумуємо. У нас спільний ворог, і мета – спільна. Любимо свою Вітчизну і своє майбутнє бачимо лише разом.

              Як підкреслив Глава Держави, «відновлення територіальної цілісності України є нашим головним пріоритетом. Такі надскладні завдання, як повернення України на Донбас та деокупація Криму, планую вирішувати насамперед політико-дипломатичним та міжнародно-правовим шляхом, зміцнюючи водночас обороноздатність держави та наші Збройні Сили.

             Лише сильне національне військо може бути гарантом соборності, незалежності, цілісності. Тепер ми маємо саме таку армію, якою пишаються співвітчизники, і яку поважає навіть ворог… Поважає, бо боїться.

             А всіх, хто зміцнює країну в тилу, хто просто любить свою Україну, я закликаю до єдності, єдності і ще раз єдності!

              Наголошую, що ми поважали і будемо поважати різноманітність України, специфіку місцевих громад. І ця різноманітність насправді не є нашим недоліком. Вона, навпаки, робить нас багатшими, а спільне почуття соборності — ще сильнішим. 

             Не менше, ніж для протидії російській агресії, єдність потрібна і для боротьби з корупцією, і для успішності реформ.

             15-го року ми не просто вистояли і зберегли країну — ми змінили порядок денний. Минулого січня ще стояло питання: як вижити. Тепер стоїть питання: як стати успішною країною.

            Цього року реформи почнуть приносити результати.

            Все у нас вийде. І все буде добре. Я всіх вас іще раз вітаю зі святом». 

            Слава Україні!